Минуле цієї місцевості драматичне та нерозривно пов’язане з історією України. З давніх давен тут мешкали землероби, ремісники, козаки. З 1615 року починається офіційна історія козацького поселення Крилів на березі річки Тясмин, яке налічувало близько 1200 душ і підпорядковувалося Чигиринському старості. Згодом містечко виросло до повітового центру і 1820 року було перейменоване в Новогеоргіївськ. Головними промислами цього району стали виробництво меблів, бондарні та гончарні мануфактури, ковальські, токарні, столярні та теслярні цехи. Набрало обертів виробництво фургонів (до 15 тис. одиниць на рік). Тут був один з відомих центрів салотопної промисловості, який постачав продукцію на ринки Росії та Польщі. Працювали шкіряні, свічкові, миловарні та костопальні підприємства. Значне місце в економіці міста займала цегельна промисловість. Крім того, працювало 16 млинів, які перемелювали щорічно 2-2,5 тис. пудів зерна. Між пристанями Новогеоргіївька і Кременчука курсувало багато пароплавів.
У 1939 році Новогеоргіївський район увійшов до складу новоствореної Кіровоградської області. Місто було віднесено до категорії обласного підпорядкування. У 1941 – 1943 роках місто пережило руйнування і німецько-фашистську окупацію. Після звільнення в першу чергу були відновлені головні підприємства: завод «Граніт», місцева електростанція, артілі «Вирішальний», «Дніпровський керамік», створено райпромкомбінат, рибколгосп, почали діяти маслозавод, пекарня, пивзавод. Соціальна інфраструктура була представлена лікарнею, дитячою консультацією, аптекою, дитячими дошкільними закладами. Значного розвитку набула народна освіта. Місто потопало в квітучих садах.
Але історію обірвали грандіозні плани партії та уряду. 25 березня 1954 року Рада Міністрів СРСР ухвалила рішення про початок будівництва Кременчуцького гідровузла на Дніпрі. Спорудження ГЕС і затоплення 2250 кв. км території зробило невідворотнім перенесення десятків населених пунктів. До 1961 року Новогеоргіївськ разом з 22 селами та хуторами знищили, а людей переселили в місто, яке назвали Хрущов. З 1962 року його перейменували у Кремгес, а з 1969 року у Світловодськ (від слів світло + вода). За спогадами учасників і очевидців цих подій процес переселення викликав дуже багато негативу і спротиву, зафіксовані навіть випадки самогубств місцевих жителів на руїнах власних садиб. Від старовинного Новогеоргіівська залишилися тільки спогади, старі фотографії та розмиті фундаменти споруд, які видно взимку, коли знижується рівень води у водосховищі. Околиці міста, включаючи три вулиці, увійшли до складу села Нагірне Світловодського району.
Історія бази відпочинку починається з кінця 1960-х років, коли відповідна земельна ділянка на березі новоствореного водосховища була виділена Кіровоградській обласній споживспілці для організації будинку відпочинку. За кілька років була створена інфраструктура для оздоровлення та відпочинку працівників. У 1970-80-х роках будинок відпочинку активно працював, приймаючи сотні відпочивальників за сезон
БАНЯ
